Романтична проза двадцятого століття схована в політиці
«Одна, єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі. Чи не захоплюємось ми?»
М.Міхновський
Наприкінці IX – на початку XX ст. на авансцені історії України розгортаються драматично події. Посилюється активність політичних сил, набирає обертів процес їх самовизначення.
З 11 лютого 1900 року виникає перша, у Східній Україні, політична партія РУП(Революційна українська партія). Новоутворена організація стрімко ослаблює процес денаціоналізації,цим самим знаходить нових прибічників з кіл інтелігенції. Проте РУП сама по собі гуртувала українців різних ідейно – політичних поглядів й окрім загальної блакитної мрії про майбутні вільні й золоті ниви від Карпат і до Кавказу, погляди розходились. Тож аби узагальнити й викласти подальші дії партії, лідери звертаються до харківського адвоката Миколи Міхновського з пропозицією підготувати проект партії.
У середині літа 1900 світ побачив публіцистичний твір «Самостійна Україна» авторства М.Міхновського,що в перший період діяльності РУП виконуватиме роль програмного документа партії. З погляду політичного брошура «Самостійна Україна» не була в повному розумінні програмою, оскільки у творі чітко розробленої тактики не спостерігається. Твір Міхновського радше є історичним дослідженням українсько-російських відносин,з присмаком українофільства.
Все ж текстом пристрасного маніфесту червоною ниткою прошита мета партії –« Державна самостійність єсть головна умова існування націй,а державна незалежність єсть національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин». І власне досягнення мети – «Війна проводитиметься усіма засобами,…ми візьмемо силою те,що нам належить по правду,але віднято в нас теж силою».
У тексті йдеться про боротьбу за незалежність, і вольність держави, встановлення республіканського ладу. Проте драматичний твір, не здобуває повноцінної підтримки. Більшість РУПу спрямована на соціалістичне майбутнє, а звичайний люд якщо не вперше в жорсткій історії України,не готовий сприймати прогноз і діяти.
«Одна, єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі». Чи не захоплюємось ми?
Чи не є цей ідеал наш однією з тих пишних, святих ілюзій, якими живе людськість, на які сподівається та які розпливаються зараз, скоро схочеш їх здійснити?
Може наша пристрасна любов до України підказала нам думку безглузду, безпідставну?
І чи можемо ми надіятися на симпатії широкого суспільства українського?»
Хоч Міхновський та його прибічники стояли на платформі цього документа,й намагалися довести праведність поставленої ідеї, суттєвих кроків,про які все ж йдеться у програмі, зробити не вдається. Згодом РУП розколюється,а Самостійна Україна на певний час займає утопічну нішу, а Микола Міхновський назавше залишиться автором драматично-романтичного твору ХХ століття.